Подорож до Подільських Товтр: мальовничі пейзажі Бакоти та Субіча

Ми заїхали зі сторони Бакотського монастиря (поблизу село Гораївка), і перше, що впало в око – це величезна кількість машин на стоянці. Але дивуватися нема чого – надворі був серпень.

Оскільки ця місцевість є частиною національного природного парку, то вхід тут платний. Тому подбайте про готівку, бо охоронець терміналу при собі немає. На вході також можна придбати різні сувеніри, продукти та випити свіжого яблучного квасу. Досить смачний, до речі. Але давайте вже про Бакоту.

До теми Подорож до Подільських Товтр: готичний костел у сільській глибинці та екзотичний водоспад

Бакота

До початку 80-х років минулого століття на цьому місці було однойменне село, але тепер тут можна побачити величезну затоку, утворену Дністром. Щодо походження назви, то існують дві версії. Перша – має прив'язку до румунської мови, з якої назва перекладається як "шматок, кусень", а друга – до давньоруської, в перекладі з якої назва означає "бажане, чудове місце".

Подорож до Бакоти / Фото Романа Сенишина

Трішки історії

У XII – XIII столітті Бакота була містом-столицею Дністрянського Пониззя. Саме тут сходилися важливі торговельні шляхи, як наземні, так і водні. В ті часи площа міста становила близько 10 гектарів, а населення нараховувало 2 500 осіб. Крім цього, Бакота славилася своїм замком та печерним скельним монастирем.

Звісно, можна довго говорити про різні історичні факти та перипетії, що стосуються Бакоти. Вона побувала в складі Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, потім потрапила в татарське ярмо, потім перейшла під владу литовців. Далі продовжувати не буду, адже хочеться зосередитися на іншому, так би мовити, найважливішому моменті. Чому так сталося, що мальовниче подільське село зараз на Дністровському дні? Адже до 1981-го року Бакота ще була офіційним селищем.

Пейзажі Бакоти / Фото Андрія Сороківського

В 60-х роках по селу почали ширитися чутки про його можливе затоплення внаслідок будівництва гідроелектростанції на Дністрі. А вже на початку 70-х долю села була остаточно вирішено: жителям потрібно виселятися, оскільки будівництво відбудеться. На виселення радянська влада дала мешканцям 8 років.

Сформувалися спеціальні бригади, які займалися вирубкою та спалюванням дерев у долинах, і навіть перенесенням цвинтарів на відведені місця. Але обов'язковою умовою для жителів Бакоти було те, що кожен господар повинен був сам руйнувати власну хату та вирубувати сад. Новими домівками для переселенців стали довколишні села – Колодіївка, Гораївка, Стара Ушиця.

Узбережжя Бакоти / Фото Романа Сенишина

В жовтні 1981-го розпочалося заповнення підготовленого басейну Дністровськими водами, а в 1987-му вода досягла того рівня, який ми бачимо зараз. Ось таку трагічну історію приховує Бакота, яка останніми роками приваблює все більше й більше туристів своїми чудовими пейзажами та природою.

Звісно, ми теж приділили достатньо часу, щоб насолодитися панорамою Дністра з оглядового майданчика. Масштаби штучно створеної затоки дійсно вражають. Але подивитися на Дністер – це одна справа, а поплавати у його водах – то вже зовсім інше діло. Тому ми вирішили спустися на берег, щоб покупатися в цій величній річці. Дорогою ще зупинилися біля скельного монастиря, щоб набрати води з джерела та роздивитися келії, в яких колись проживали ченці.

Скельний монастир / Фото Романа Сенишина

Келії, де колись мешкали ченці / Фото Романа Сенишина

На самому березі досить людно, а ще сюди припливають екскурсійні катери. Тому вода тут не дуже чиста, але коли хочеш поплавати у спеку, то не надто турбуєшся схожими питаннями. Особливо, якщо озирнутися довкола та зачаруватися красою Дністровських круч.

Читайте також Подорож до Подільських Товтр: палац Орловських, Малієвецький водоспад й "середньовічна" вежа

Зрештою, після такого короткого рекреаційного відпочинку ми вирушили до наступної локації, яка є ідеальним варіантом для тих, хто хоче полюбуватися Дністром, але на самоті з природою, без великої кількості туристів.