Страх завжди мотивує, – відверте інтерв'ю з альпіністом про сходження на вершини

Сходження на гори подорожувальник поєднує зі зйомкою відеоблогів. Григорій Гришко розповів, чи не виникало в нього бажання здатися під час підйому, як адаптуватися в горах та що найбільше подобається під час процесу.

Цікаво Активний Львів: 3 локації від відомих тревел-блогерів, які не входять в перелік екскурсій

Чи не виникало у вас бажання здатися під час підйому на вершину?

Таке бажання виникає при кожному сходженні. Це страх, але який контролюється. Коли ти йдеш і розумієш, зараз можеш кудись зірватися, в якусь прірву чи закриті льодовики, то завжди про це думаєш. Цей страх завжди виникає. Але коли ти вже піднявся, спустився – він проходить, і ти вже якось про нього забуваєш. Втім у горах він завжди є. Найімовірніше, без нього було б погано. Він тебе мотивує, постійно тримає в тонусі. Ти завжди сфокусований на цьому страху. Ти знаєш, що в будь-який момент може щось статися, перевіряєш стан схилу і маршруту, яка погода. І це допомагає йти далі й виконувати поставлені завдання.

Чи не важко поєднувати сходження на гору та зйомку відеоблогу?

Дуже складно. Просто альпініст, коли йде, має завдання – нести своє тіло нагору. А мені потрібно зупинитися, озирнутися, обрати якийсь ракурс, потримати камеру. Тому в мене це завжди займає більше часу. І під час останньої моєї експедиції на Ама-Даблам з цим були проблеми. Тому що мені потрібно було зупинитися, відзняти контент, а моєму напарнику – завжди бігти вперед, він кудись поспішав. І тому я майже весь час сам наздоганяв його. Потрібно конкретно розуміти – або в тебе сходження, або ти знімаєш контент. Поєднувати це – дуже важко, але можливо.

Сходження на Ама-Даблам: дивіться відео Григорія Гришка

На яку найвищу гору ви сходили?

Поки що це Ама-Даблам. Вона входить в десятку найкрасивіших гір світу, і це технічна гора. Якщо за мірками альпінізму, то це гора 5Б, що означає її складність. Висота – 6 812 метрів.

Чи зустрічалися ви з гірською хворобою?

Звісно. З цим зустрічається кожен альпініст і гірський турист, який ходить на висоту. Ця хвороба дуже поширена, вона буває майже у всіх. Але потрібно правильно акліматизуватися. Є система акліматизації, і у високих горах це особливо важливо. Потрібно переночувати на цій висоті, тоді ти отримуєш акліматизацію. Потім ти вже можеш йти певними етапами: підіймаєшся вище, потім спускаєшся і ночуєш внизу. Такими поступовими кроками ти підіймаєшся.

Є альпійський стиль – коли ти просто йдеш вгору. Альпи – це невисокі гори, які передбачають такий маршрут, що ти йдеш і йдеш вгору. А гімалайський стиль – там дуже високі гори. Тому потрібно піднятися, переночувати, потім ще піднятися трохи вище, спуститися зовсім в низину, аби організм отримав кисень.

Тобі не вистачає кисню. Ти може вночі прокинутися і не мати змоги зробити вдих.

Скільки разів вас рятували страхувальні троси?

З цим у мене все добре закінчувалося. Таких історій дуже багато в альпінізмі. Кожного сезону є летальні випадки, коли люди розбиваються.

Але не можна сказати, що ось сидиш і прилетить якийсь метеорит, влетить в мене – і розіб'є. У горах так не буває Там зазвичай комплекс якихось помилок призводить до аварії чи трагедії. Наприклад, ти десь зняв каску, не замуфтував карабін і таке інше.

Тому потрібно завжди перевіряти й не робити таких маленьких неточностей, які призводять до трагедій у горах. Потрібно бути уважним.

Що ви відчуваєте, коли досягаєте вершини?

Відчуття завжди дуже різні. Від того – навіщо я сюди прийшов, що я тут роблю, чому мені так погано, за що я заплатив такі гроші. Адже ці експедиції завжди недешеві, особливо на такі технічні гори, як Ама-Даблам. І завжди ти йдеш й ставиш собі питання – для чого мені це. Але потім ти все розумієш, як тільки підіймаєшся на вершину, стоїш сп'янілий від цієї висоти. У тебе прилив сил, енергії, ти просто кайфуєш від життя. Вважається, що ти зробив гору, коли вже спустився до базового табору. Там, на вершині, ти ще нічого не зробив. Переважно всі трагедії стаються саме на спусках, коли люди вже такі розслаблені.

Яка різниця між альпіністом та скелелазом?

Альпіністи – це люди, які переважно йдуть по снігу на високі вершини. В принципі, різниця не є такою великою. Скелелази лазять по скелях й стінах. Але є альпіністи-скелелази, тому тут завжди все змішується. Мені теж треба мати навичку скелелазіння, щоб дертися по стінах, адже немає однакового рельєфу. Мабуть, вони відрізняються спорядженням і рівнем складності маршрутів, які проходять.

Радимо прочитати Похід у гори для новачків: як підготуватися

Чи потрібно бути спортсменом, аби підійматися на гору?

Готуватися – важливо, але спортсменом бути необов'язково в наш час. Раніше був спортивний альпінізм, коли потрібно було отримувати розряди, аби тобі дали можливість ходити вгори. Зараз треба мати гроші, вільний час, бажання. Можна заплатити гіду, зараз дуже розвинутий комерційний альпінізм, і піти вгору вже з якимось наставником, який все підкаже й розповість.

Потрібно завжди починати з чогось маленького. Наприклад, з Карпат. Адже простих гір не буває, всі вони своєрідні.

Для початку можна почати бігати, потім ти можеш спробувати ходити якісь прості маршрути. Якщо ти одразу захочеш йти на Еверест, велика імовірність, що все закінчиться трагічно.

Чи потрібно вам адаптуватися після повернення додому?

Коли ти довго був у горах, для тебе наші блага міські, до яких ми звикли, – все, мов вперше. Наприклад, гаряча вода, машини, ресторани. Ти радієш цим дрібницям. Ось це, мабуть, найголовніша якість, якій навчають гори – цінувати те, що є в нас у місті. Адже у горах цього немає. Там навіть електрики немає – ти розтоплюєш сніг, тобі потрібно готувати, якось себе зігрівати. А тут – пішов у магазин, купив все необхідне.

Який у вас є професійний сленг?

Є термін грі-грі – це такий спусковий пристрій, аби страхувати свого напарника. Вісімка – це теж пристрій для спуску. Ще є стакан. Тобто там такі назви, які більш технічні. Булінь – це вузол.

Альпіністи підіймаються на скелі за допомогою спорядження / Фото з фейсбуку Григорія Гришка

Що вас найбільше дратує у вашій діяльності?

Напевно, нічого так особливо не дратує. В принципі, кожен сам по-своєму сходить з розуму, є різні люди. Є, напевно, певне побоювання щодо новачків, які йдуть перед тобою Ти розумієш, що він тільки початковий альпініст – треба від них триматися якомога далі, щоб вони не насипали тобі на голову каміння. А так, це його особиста справа, просто не хочеться потрапити в ці рятувальні роботи, які можуть організувати для його пошуку.

Що найбільше подобається?

Напевно, подобається сам шлях. Процес підготовки, збори, виходи всі ці. Тому що на вершині ти проводиш від 10 хвилин до години. А задоволення потрібно отримувати від цього процесу сходження.