Забуті замки та палаци України: топ-5 місць, що потребують догляду та відновлення

Замкова забудова з'явилась першою, слугуючи домами для знатних осіб, адміністративними центрами та захисними спорудами.

Історично, більшість з них розташовані на території Західної України, й були зведені в часи Речі Посполитої, яка захищалась від зазіхань Московського царства та Османської імперії. Багато з них зазнали руйнувань, постраждали, були перетворені в технічні приміщення чи просто розібрані місцевими мешканцями та владою через відсутність власників та функціонального призначення.

Читайте також Свіже повітря, гарні пейзажі й не тільки: 5 найкращих нацпарків України для зимової подорожі

Мистецтво зведення палаців розвинулось на українських теренах в 1750 – 1800-х роках, коли потреба в наявності замків, як оборонних споруд, зникла, а вельможі почали надавати перевагу просторим і зручним маєтностям. Знатні роди Австрійської та Російської імперії залишили величну спадщину, архітектурні перлини, що дозволяє зробити подорож в часі, прогулюючись ними сьогодні. Зважаючи на їх мистецьку цінність та витончену тендітність, багато із палаців-маєтків не пережили лихоліття XIX – XX століть.

Тож, 24 канал розповідає про 5 замків України, які потребують догляду та відновлення.

Замок в Старому Селі

Неподалік від Львова розташоване мальовниче Старе Село, до якого можливо добратися залізницею, поміж охайних будиночків розташовуються руїни одного із найбільших замків України – п'ятикутного оборонного замку князів Острозьких.

Руїни Старосільського замку / Фото uk.wikipedia.org

Попри час, облоги, природні кліматичні умови, він гордо постає, зберігаючи міцність, але потребує люблячого господарського втручання, реставрації, що може надати друге життя місцю, приваблюючи туристів та поціновувачів замків.

Остаточно набувши свого вигляду в XVII столітті, замок має велике пусте подвір'я у 2 гектари, що дозволяє тут організовувати заходи чи розбудувати його в майбутньому із дослідженням культурних шарів ґрунту в пошуках артефактів давнини. В грізній формації стін розташовувався палац, в якому могла проживати знатна особа.

Замок у Старому Селі з висоти пташиного польоту / Фото з інстаграму @marina__zhdan

Із занепадом роду Острозьких, замковий комплекс міняє господарів, котрі уже не піклувались про стан замку, допускаючи його поступове руйнування. Фортифікація перестає виконувати функцію оборонної споруди, починає мати роль маєтності, складу, господарських приміщень. Графи Потоцькі розмістили в замкових просторах пивоварню, тим самим остаточно ліквідувавши її первісне призначення оборонної споруди.

В XX столітті прокладання залізниці негативно впливає на твердиню через постійні коливання. В радянський період замок використовують як склад, розміщуючи в ньому овочі. Старосільський замок із кінцем радянської влади стає нікому непотрібним, остаточно перетворився на покинуту будівлю.

Одна з вцілілих веж замку / Фото Олексій Бухало

Впорядкування території, чищення, відбулось завдяки втручанню співачки Руслани, що дозволило пересуватися двома гектарами замкових просторів. Станом на сьогодні фортифікація є у концесії, але ніяких робіт не відбувається впродовж довгого періоду, що викликає сум за цю пам'ятку архітектури, що повільно продовжує руйнуватися.

Відновлення одного із найбільших замків України привабить велику кількість туристів, дозволить організувати фестивалі чи інші цікаві заходи.

Цікаво Україну торік відвідали понад 4 мільйони іноземців: з яких країн приїжджали найчастіше

Поморянський замок

На просторах села Поморяни, що на Львівщині, височіє родовий замок Кердеїв. Побудований на височині, оточений болотами та водами рік Махнівки та Золотої Липи, він обороняв місцевих мешканців від нападів турецько-татарських військ.

Поморянський замок / Фото uk.wikipedia.org

Поморяни мали магдебурзьке право, тобто володіли самоврядуванням, торговими майданчиками і ярмарками. Від роду Кердеїв замок передався до роду Сенеських, а згодом маєтком заволодів Якуб Собєський, батько польського короля Яна III Собеського. Фортифікація витримувала облоги, але також здобувалась в 1672 році яничарським корпусом та у 1684 році татарським воїнством.

Поморянська твердиня стала однією із резиденцій Яна III Собеського, що сприяло глибокій модернізації та її розбудові. Але після смерті польського короля стрімко змінює власників, про що свідчить поступовий занепад замку в результаті.

Замок з висоти пташиного польоту / Фото з інстаграму @danyloid

Пожежа 1771 року спричинила остаточну втрату оборонного призначення, яка привела до розбору фрагментів укріплень та будівельних споруд. Рід Прушинських відбудовує частини замку, пишно оздоблює інтер'єр та екстер'єр, займається ландшафтним дизайном, створюючи парк, теплиці для вирощування харчів. Також збирають там твори мистецтва майстрів європейського рівня.

Занепад роду Прушинських привів до переходу маєтку до графів Потоцьких, котрі опікувались замком до 1939 року, розбудовуючи та наповнюючи родовими скарбами. Прихід радянської влади означав конфіскацію багатств фортифікації, перетворення в місцевий осередок комуністичної партії, а згодом в технічне училище.

Руїни Поморянського замку / Фото з інстаграму @danyloid

Роки недбалого ставлення до будівлі призвели до її аварійності. Вона уже не виступає окрасою місцевості як колись, втративши свою первісну красу, зберігаючи в занедбаному стані стару та нову частини. Східне крило з вежею є древнім, коли південне є добудовою пізніх часів. Покрівля, тинькувальне оздоблення в поганому стані, місцями обвалюється стіна.

У 2020 році почався ремонт найдавнішої частини фортифікації. Замок потребує інвестицій, громадської уваги, негайного втручання, щоб зберегти культурну спадщину, окрасу місцевості для наступних поколінь, оскільки зволікання приведуть до катастрофи.

Зверніть увагу Скільки українці витрачають на подорожі в межах країни

Добромильський замок

Старосамбірський район Львівщини має скарб, ще одну пам'ятку фортифікаційної майстерності, а саме Добромильський замок. З поміж твердинь Галичини її виділяє розташування на височині – 560 метрів, й хороші оглядові можливості, що дозволяє спостерігати за місцевістю на далекі кілометри.

Нині він перебуває в глибокому занепаді, в руїнах – це місце потребує догляду, праці та господарського підходу.

Добромильський замок / Фото svitkarpat.org

Перша фортеця на цьому місці була зведена із дерева Миколою Гербуртом, в 1450-х роках, але не пережила татарського лихоліття і була знищена в полум'ї.

Отримання містом Добромилем магдебурзького права означало важливість розміщення фортифікаційної споруди, яка могла захистити мирних мешканців. Нащадок Гербурта, Станіслав розпочинає роботи по зведенню тут уже кам'яного укріплення, що тривало довгі роки. Система укріплень Добромиля передбачала існування міських мурів, Низького замку в городищі та Високого на Сліпій горі. Фортифікація Гербуртів була тим самим замком, який розміщується на горі.

Завершив будівництво твердині Ян Щесний, що свідчило про остаточне формування оборонної системи місцевості.

Одна з веж замку / Фото з інстаграму @nazarantonyk

Замок не виконував функції постійного перебування, житла, а існував як фортеця гарнізонного типу. Відомо, що замок був овальним, в комбінації із природними умовами ставав неприступним для його оточення чи штурму. Твердиня мала свій донжон-дитинець, цитадель, а також оборонну вежу.

Рід Гербуртів з часом згасає, і володіння цим замком переходить до роду Конєцпольських, коронних гетьманів Речі Посполитої. Фортеця стабільно існувала до часів поділів Польщі та реформ австрійської влади.

Втім, вони не бачили потреби в цій твердині, вважаючи її уже застарілою для ведення оборони та недієздатною для сучасних гармат, тому прийшов наказ про демілітаризацію фортеці, та початок демонтажу стін на будівельні матеріали, які б застосовувалися на потрібніших місцях.

Руїни Добромильського замку / Фото we.org.ua

Замок, що мав основне завдання в обороні, а не як маєтність, занепадає без догляду. За довгі роки, сили природи поступово завойовували Сліпу гору, на котрій стоїть фортифікація, що призвело до поглинання твердині природою, хованці в лісових хащах. Зараз збереглись лише замкова бастея, фрагментарно мури, залишки башти, житлових приміщень та криниці.

Відновлення замку, як місце пам'яті, історичної фортифікації, точки туристичної мандрівки є важливим для збереження культурного спадку Львівської області та України загалом.

Читайте також Від неймовірної природи до релаксу: чим зайнятись та що подивитись у Яремче

Скала-Подільський замок

Найбільшу кількість замків, оборонних споруд, фортець подарувала Україні Тернопільщина – справжня земля лицарства та воїнської слави. Багато із них не пережили лихоліть, зазнали недбальства, але їх можливо врятувати. Один із таких – Скала-Подільський замок.

Комбінації річки Збруч та скелястих берегів дозволила створити унікальну формацію для розміщення замку. Твердиня містить палац для знатної особи, глибокий рів із південної сторони, де була брама із мостом. Так, замок оточений водами річки та глибоким ровом, що робить фортифікацію важкодоступною.

Скала-Подільський замок / Фото uk.wikipedia.org

Перша фортеця, як і багато інших в Україні була споруджена із дерева, але не пережила татаро-монгольського лихоліття 1240-х. Рід литовських князів Коріятовичів, активно споруджуючи укріплення, щоб протистояти набігам татаро-монгольських військ, відновлював стародавні фортеці. Винятком не стала й Скало-Подільська твердиня, що відновилась уже в кам'яному вигляді. В період міжусобних воєн замок захопив князь Вітовт, Великий князь Литовський, в XIV столітті.

Фортифікація з часом стає центром місцевої території, де засідав староста. Згодом зазнає розширення і перебудов, щоб слідувати тогочасній оборонній доктрині, про що піклувався Станіслав Лянцкоронський, староста і воєвода.

Враховуючи тогочасну геополітичну ситуацію, замкова споруда постійно зазнавала нападів від мусульманських сусідів, які відбувались із майже щорічною періодичністю. В 1516 році твердиня впала, була сплюндрована, а в 1538 році остаточно зруйнована.

Парадний вхід до замку / Фото з інстаграму @frau_freud69

Середина XVII століття дала нове життя фортифікації, що означало докорінну перебудову за новітньої системою бастіонів з гарматною підтримкою. Замок витримав велику облогу 1620 року турецьким військом, що згодом було розбите козацькими військами гетьмана Петра Сагайдачного. Замок, виснажений буремними роками Національно-визвольної війни, занепав після 1672 року, коли був захоплений османським військом.

У XVIII столітті на місці замку староста Адам Тарло починає будівництво власного маєтку, великого палацу із пишним декором та нотами барокового стилю. Проте він довго не простояв, оскільки був знищений після страшної бурі, від блискавки, що спричинила страшне полум'я – палац "пожерло".

Руїни Старо-Подільського замку / Фото з інстаграму @frau_freud69

Рід Ґолуховських опікувався територією замку-палацу протягом майже 200 років, але вирішив не селитися в ньому, а перенести помешкання до міста Скали, а на території замку розбити парк. Руїни намагалися зберегти та консервувати, але в XX столітті залишки почали використовувати як будівельний матеріал.

Від будови сьогодні залишились руїни вежі, палацу з орнаментом та порохова вежа. Рештки можливо відновити завдяки якісному планові в замок-шато, який буде поєднувати найкращі риси палацу та замку, й стане візитною карткою Борщівського району Тернопільської області та України.

Цікаво В Україні відремонтували низку доріг, які ведуть до популярних туристичних локацій: список

Залозецький замок

Епоха Речі Посполитої відзначилась на українських землях шляхетсько-феодальним ладом та широким будівництвом твердинь-маєтків. Унікальною пам'яткою оборонної архітектури став Залозецький замок. Оточений болотами, мочарами, водами річки Серет та штучною водоймою, це створювало унікальне поєднання штучних та природних перешкод для захоплення фортифікації.

Залозецький замок / Фото ternopilske.com

Замок в Залізцях був збудований воєводою Мартином Кам'янецьким в XVI столітті з милості короля Речі Посполитої Сигізмунда II. Під час ведення будівельних робіт використовувався поширений місцевий камінь пісковик, а також організувалася цегельня для прискорення темпів будівництва.

За описами та світлинами, замок мав підвісний міст, глибокі рови та високі мури, вежі із бійницями для ведення безперебійного вогню. Твердиня також містила каплицю та житлові кімнати для гарнізону чи мирних мешканців в разі небезпеки.

Замком також володів Юрій Мнішек, сандомирський воєвода та рід Вишневецьких. Згідно з переказами, з цієї фортифікації вирушив здобувати московський престол Лжедмитрій. Твердиня руйнувалася козацькими військами Хмельницького двічі, але витримала турецьку облогу 1675 року.

Руїни Залозецького замку / Фото mapio.net

Замок неодноразово змінював своїх власників, але із приходом більш "мирних" часів та втрати оборонної цінності він перетворюється на звичайну маєтність поміщиків. Свого часу тут була фабрика із виробництва сукна та пивоварня, що спричинило демонтаж частково замкових стін та споруд.

Події Першої світової війни не оминули твердиню. Вона стала епіцентром бойових дій, опорним пунктом для військ Центральних держав, що воювали проти натиску Антанти. Замок перетворився остаточно на руїну, а Залізці перебудовувались.

В околицях фортифікації є бункер часів Великої війни, ще одне свідчення, відгомін того часу. Костел святого Антонія, що стоїть близько замку, став усипальницею Вишневецьких, був зруйнований в час лихоліття і до цього часу містить в стіні артилерійський снаряд, що не вибухнув.

Костел святого Антонія з висоти пташиного польоту / Фото castles.com.ua

Після війни фортифікацію почали поступово розбирати місцеві мешканці для власних потреб, а також для колгоспів в радянський період, доріг, а підвали застосовували для соління продуктів.

Зараз це одна із найбільш зруйнованих пам'яток Тернопільщини, на території якої є пустир, збережені підвали та фрагменти стін. Руїни замку використовуються місцевими жителями як місця для організації культурного відпочинку, народних святкувань. Твердиня потребує догляду та роботи, щоб остаточно не зникнути під плином віків.

Автор: Михайло Кізима