Авіаквиток до Венеції за 1095 гривень: чи реально побачити місто каналів лише за один день
Побачити Венецію, погуляти її вузькими вуличками, покататися каналами, скуштувати італійську кухню та повернутися додому вже наступного дня: звучить як ідея для ідеальної короткої подорожі. Проте за такою поїздкою стоять не лише красиві фото, а і години дороги, десятки тисяч кроків та майже повна відсутність сну.
Про свій досвід подорожі до Венеції розповість журналістка 24 Каналу Мілена Бордакова. Це була фактично одноденна поїздка, яка вимагала чимало сил і витримки: постійний рух, десятки годин на ногах і майже повна відсутність нормального сну. Але подорожі на те і подорожі, щоб отримувати враження, а виспатися можна вже і вдома.
У цьому матеріалі ви дізнаєтеся: як знайти дешеві авіаквитки, скільки коштує дорога з аеропорту Тревізо, які місця варто побачити, скільки доведеться заплатити за їжу та водний транспорт і чому після такої мандрівки наступного разу все ж краще витратитися на хоча б одну ніч у хостелі.
Як дешево дістатися до Венеції?
Почнемо з того, що спочатку Венеція взагалі не була у списку запланованих поїздок. Я просто шукала дешеві авіаквитки у будь-які напрямки Європи, де можна було б погуляти один день, отримати нові враження, і вже потім повернутися назад. Саме так мені і трапилася Венеція.
Для пошуку вигідних пропозицій я користувалася Skyscanner. Якщо ви не маєте чіткого плану, куди саме хочете полетіти, це особливо зручно: достатньо вказати місто вильоту, а в пункті призначення обрати "будь-куди". Сервіс покаже напрямки, де на потрібні дати можна знайти доступні квитки. Так я знайшла авіаквиток із Варшави до Венеції за 1095 гривень в один бік лоукостером Ryanair. Купувала його трохи більше ніж за місяць до поїздки.
Але тут є нюанс, про який легко забути, коли бачиш приємну ціну на квиток. Треба дивитися не лише на місто, а і на конкретний аеропорт. Вилітала я з Варшави-Модлін – аеропорту, який розташований далеко від самої Варшави. А прилітала не безпосередньо до Венеції, а в аеропорт Тревізо – у сусідньому місті. На перший погляд, це може здатися проблемою. Насправді ж зовсім ні, якщо заздалегідь розібратися з транспортом.
Ще один важливий момент: Skyscanner я використовувала саме для пошуку та порівняння варіантів, а сам квиток купувала на офіційному сайті авіакомпанії. Так у разі перенесення чи скасування рейсу простіше вирішувати питання безпосередньо з перевізником.
Після прильоту до Тревізо я заздалегідь придбала квитки до Венеції та назад у перевізника Flibco. Поїздка в обидва боки обійшлася у 36 євро, також я отримала знижку 4 євро за те, що одразу купила квиток і назад. І тут теж є маленький нюанс.
У застосунку точка відправлення автобуса може відображатися так, ніби вона розташована безпосередньо біля аеропорту. Насправді потрібно пройти трохи далі. Щоб не загубитись, на виході з аеропорту є стійка цього перевізника. Там вам підкажуть, де саме розташована зупинка. Від аеропорту це приблизно п'ять хвилин пішки. Сама дорога з Тревізо до Венеції займає близько 40 хвилин.
І ще одна маленька порада, яка може стати у пригоді під час перельоту. Якщо під час зльоту або посадки у вас закладає вуха, можна спробувати широко позіхнути. Це допомагає вирівняти тиск і може зменшити неприємні відчуття.
Що спільного між Венецією та Львовом?
Про Венецію можна розповідати через канали, гондоли та різнокольорові будинки. Але для мене цікавою стала і зовсім несподівана паралель зі Львовом. Виявляється, шматочок Венеції можна знайти навіть у центрі Львова. На площі Ринок, 14, розташована Венеційська, або Массарівська, кам'яниця. Над входом до будинку можна побачити крилатого лева – символ Венеційської республіки.
То не львівський лев, хоч і живе у Львові, то лев із далекої Венеції. У 16 столітті Львів був важливим центром міжнародної торгівлі, тому тут жили та працювали представники різних країн. Серед них був і венеційський купець та консул Антоніо Массарі, з ім'ям якого і пов'язана історія цієї кам'яниці.
А сам крилатий лев – це символ святого Марка, покровителя Венеції та один із головних символів колишньої Венеційської республіки. Історія цієї республіки, до речі, сама по собі вражає. Венеція протягом століть була не просто містом, а потужною морською державою, яка мала значний вплив на торгівлю та політику Середземномор'я.
Як виглядає місто, де автомобілям просто немає місця?
Нікого вже не здивуєш фразою, що у Венеції немає автомобілів. Але одне прочитати це в туристичному путівнику, а зовсім інше опинитися там і побачити все на власні очі. Ти йдеш містом і розумієш, що тут буквально немає звичного для нас шуму дороги. Немає автомобілів, які сигналять на перехрестях. Немає автобусів, що стоять у заторах. Немає звичного потоку машин. Зате є вода.
Громадський транспорт, таксі, доставка товарів, екстрені служби – усе це пристосоване до життя на воді. І спостерігати за цим неймовірно цікаво. Човни постійно рухаються каналами, розминаються у вузьких місцях, повертають на перехрестях і зникають за черговим будинком.
А скільки коштує покататися на гондолі?
Звісно, коли говоримо про Венецію, неможливо оминути гондоли. Ці традиційні човни давно стали одним із головних символів міста. Сьогодні для туристів це передусім спосіб побачити Венецію з води та отримати той самий "листівковий" досвід. Але для бюджетної подорожі гондола – задоволення недешеве.
Офіційний тариф на 30-хвилинну прогулянку вдень становить 90 євро за човен. Ввечері та вночі тариф 110 євро. В одному човні можуть розміститися до п'яти людей, тому суму можна розділити між пасажирами.
Якщо ж хочеться просто покататися каналами і не витрачати 90 євро, є значно бюджетніший варіант – вапоретто. Стандартний квиток на 75 хвилин коштує 9,50 євро. Також є проїзний на 24 години за 25 євро, на 48 годин за 35 євро, а на 72 години за 45 євро.
Тому перед купівлею варто приблизно прорахувати свій маршрут. Якщо ви плануєте здебільшого ходити пішки, переплачувати за довгий проїзний може не бути сенсу. А от якщо хочете відвідати кілька островів, вапоретто стане справжнім порятунком для ніг.
Що подивитися у Венеції за один день?
- Бурано – острів, який виглядає як кольорова листівка
Бурано – один із найвідоміших островів Венеційської лагуни. Його головна особливість – це яскраво пофарбовані будинки. Здається, ніби хтось узяв звичайне рибальське селище, додав йому кольорів і навмисно зробив так, щоб кожен будинок не був схожий на сусідній.
Окрім яскравої архітектури, Бурано відомий традицією мереживного виробництва. Тут працює музей мережива. Але якщо у вас лише один день у Венеції, майте на увазі: поїздка на Бурано – це вже окремий шматок дня, який потрібно закласти у маршрут.
- Мурано – якщо хочеться побачити знамените скло
Мурано – ще один острів Венеційської лагуни, який асоціюється передусім із муранським склом. Традиція його виробництва сформувалася тут століттями тому, а сьогодні острів залишається одним із головних центрів скляного ремесла. Тут можна відвідати музей скла та побачити, наскільки різноманітним може бути звичайний, на перший погляд, матеріал.
- Сан-Дзаккарія – для тих, хто любить архітектуру
Церква Сан-Дзаккарія розташована неподалік площі Святого Марка, тому її зручно додати до маршруту під час прогулянки центром. Це місце варто відвідати тим, кому цікаві не лише канали і красиві фасади, а і мистецтво та архітектура Венеції.
- Libreria Acqua Alta – найгарніший книжковий магазин
Якщо хочеться знайти у Венеції щось справді незвичайне, вирушайте до Libreria Acqua Alta. Це книгарня, яка чудово зрозуміла, що робити, коли вода є невіддільною частиною життя міста. Книги тут зберігають у гондолах, човнах, каное та інших незвичних місцях. А в задній частині книгарні є знаменита сходинка, складена із сотень книжок, які вже призначалися для переробки.
- Teatro Italia – супермаркет, який колись був театром
Це, мабуть, одне з тих місць, повз які легко пройти, якщо не знати його історії. Teatro Italia почали будувати на початку 20 століття. У 1916 році будівлю відкрили як кінотеатр і театр, а згодом вона виконувала й інші функції. Наприкінці 1990-х приміщення занепало, а після реставрації його перетворили на супермаркет Despar. Тож у Венеції можна зайти за продуктами і раптом опинитися всередині колишнього театру.
Скільки коштує поїсти у Венеції?
Називати точну суму, яку потрібно закласти на харчування у Венеції, я б не стала. Усі їдять по-різному: комусь достатньо піци та джелато, хтось захоче повечеряти у ресторані, а хтось більшу частину дня проведе з кавою та сендвічем у руці. Тому наведу саме ті ціни, які бачила та платила сама.
Піца та паста болоньєзе обійшлися у 31,50 євро. До рахунку додали 4 євро за сервірування та ще 12% за обслуговування. Два коктейлі 16 євро. Два джелато 6,20 євро. Три чаї, кава та тірамісу 23 євро. Дві пасти 31 євро. Тому, сідаючи у закладі, варто уважно дивитися меню. Ціна самої страви може бути не остаточною, адже до рахунку іноді додають плату за сервірування чи обслуговування.
А от офіціанти мене приємно здивували. Вони були дуже люб'язними і, здавалося, готові нагодувати тебе за будь-якої нагоди. Навіть коли до закриття залишалося зовсім мало часу. Ти буквально просто підходиш подивитися меню, а тебе вже запрошують сісти. Звичайно, зрозуміло, що це також робота і заробіток. Але все одно приємно, коли серед ночі тебе не зустрічають поглядом "ми вже закриваємося", а навпаки, намагаються знайти для тебе вільне місце.
А як щодо McDonald's?
Так, у Венеції є і McDonald's. Але особисто я його не дуже рекомендую. Щодо меню нічого особливого сказати не можу, адже я скуштувала лише один бургер, картоплю та колу, а за одним замовленням складно оцінювати весь заклад. А от із чистотою мені не пощастило. Столи, стільці і навіть підлога були брудними та липкими. Тому, якщо вже опинилися у Венеції, я б краще витратила ці гроші на піцу, пасту чи джелато.
У скільки обійшлася така подорож і кому вона підійде?
Фраза "поїхати погуляти на один день і повернутися" звучить дуже легко. Але насправді все трохи складніше. Мій виліт до Венеції був 26 серпня о 7:30, а назад 27 серпня о 10:30. Спочатку я думала: "Буду гуляти всю ніч, а вже вдома висплюся". І так, і ні.
Почалося все з того, що вставати довелося близько другої ночі, щоб встигнути дістатися до аеропорту. Потім переліт, дорога з Тревізо до Венеції, цілий день прогулянок і постійний рух. А Венеція – це не те місто, де можна легко знайти лавку і на пів години відпочити. Лавочок тут, як на мене, дуже мало. Якщо їх на все місто і набирається один десяток, то ти все одно навряд чи зустрінеш одну саме тоді, коли ноги вже просять про допомогу.
Тому сидіти доводилося або на сходах, що я і робила, або в закладі, або на зупинці водного транспорту. Під кінець дня я вже не просто чекала на транспорт, я буквально засинала на зупинці, очікуючи на автобус до Тревізо. Він мав приїхати близько п'ятої ранку 27 серпня. У підсумку набирається понад 36 годин майже без нормального сну та відпочинку.
На папері це звучить як справжнє випробування. І ним воно, власне, і було. Чи складно? Дуже. Чи шкодую? Точно ні. Щоправда, буду чесною: вночі, коли я сиділа на зупинці і чекала на транспорт до аеропорту, думки були різні. У той момент хотілося одного – нарешті лягти і поспати.
Але потім ти повертаєшся додому, відкриваєш галерею у телефоні, починаєш переглядати фотографії та відео, і втома поступово відходить на другий план. Залишаються спогади. Ті самі кадри, які потім переглядаєш через тиждень, місяць чи рік і думаєш: "А це ж було того варте".
Щоправда, на майбутнє я все ж зробила для себе висновок: краще витратити трохи більше грошей і хоча б на одну ніч зняти найдешевший хостел. Бо кілька годин нормального сну можуть дуже сильно змінити те, як ти відчуваєш подорож.
Сумарно разом із дорогою така поїздка обійшлася мені приблизно у 8 000 – 8 500 гривень. Я подорожувала разом із хлопцем, тому на двох вийшло близько 16 000 – 17 000 гривень. І тут важливо зробити ще одне уточнення: я була не сама. Для мене це мало значення насамперед у плані безпеки.
Протягом перебування у Венеції я не почувалася тривожно чи некомфортно. Хіба що десь пізно вночі могла з'явитися цілком практична думка: "А раптом зараз із-за рогу вискочить якийсь щур?" Тому навіть під час короткої подорожі варто заздалегідь подумати про власну безпеку.
Якщо можете – подорожуйте з кимось. Якщо ж ви все-таки відважний соло-мандрівник чи мандрівниця, будьте уважними, не нехтуйте очевидними правилами безпеки та бережіть себе!
А головний висновок моєї поїздки простий: Венецію реально побачити навіть за дуже короткий час. Але якщо є можливість, не варто перетворювати подорож на змагання з власним сном. Бо Венеція прекрасна і вдень, і вночі. І набагато приємніше дивитися на її канали тоді, коли очі не злипаються від втоми.