Лише молотком і зубилом: як німецькі селяни у ХІХ столітті вирізали житло у печерах

Єдиними інструментами, які вони використовували, були молоток і зубило. До сьогодні збереглися лише 5 з 10 печер і усі вони передають унікальну культуру сільського життя.

Читайте також Підземелля Колізею відкриють для відвідування: чим воно особливе

Чому збудували печерне житло

• У ХІХ столітті Німеччина зазнала швидкої індустріалізації та урбанізації. Водночас чисельність населення зросла більш ніж удвічі, але через захоплення землі багато людей були безробітними.
• В пошуках безпечного місця існування сільські жителі часто переїжджали.
• В той час садиба Лангенштейнів та сусідні землі належали родині Рімпау. Август Вільгельм Ремпау був відомим сільськогосподарським та політичним діячем. Значно розширивши свою ферму, він шукав робітників, які б довгостроково працювати на нього.
• Таких сімей можна було легко знайти, але в умовах дефіциту житла їм не було де жити.
• Якось місцева рада натрапила на хребет з м’якого пісковика. І оскільки печерне житло вже існувало у гірських місцевостях Німеччини, у них виникла ідея дозволити працівникам проживати в печерах.
• Невдовзі скелі пронумерували крейдою від 1 до 10, після чого між трудящими мігрантами, які прибули зблизька і здалеку, провели лотерею.
• Тоді кожна сім'я почала вирізати собі будинок у скелі. Робітники увесь день проводили на полях, а ввечері працювали вдома молотком і зубилом.
• В середньому на будівництво печерного житла пішло півтора року.

Всередині печер

Усередині печери пористий пісковик захищав жителів від дощу та холоду. Нагріте повітря чудово зберігалося всередині скелі, підтримуючи приємну температуру. А оскільки печери виходили на південь, вони мали доступ до сонячного світла.

Сім'ї обладнали свої домівки основними меблями, а для приготування їжі використовували масляні світильники та дрова. Димарі були відведені так, щоб тепло з кухні зберігалося в приміщенні протягом тривалого періоду часу.

З цілком практичних міркувань мешканці печер пускали свою худобу на дах. Кози перешкоджали зростанню рослинності, що в іншому випадку могло б призвести до обвалення стелі.

Останній печерний мешканець помер у 1910 році.

Печери мало не зникли

Коли печерні будинки стали власністю муніципалітету, їх почали використовувати як підвали або місця для звалища. Крім того, декілька з печер продали, а нові власники зруйнували їх і замість них звели будинки.

Дізнайтеся таке 4 малолюдних пляжі в Одесі: де насолодитися морем без навали туристів

Сьогодні історичним печерним житлом Лангенштейна опікується організація Langensteiner Höhlenwohnungen, до якої входять 10 відданих мешканців цього району.

Ці печери є унікальною особливістю німецькомовного світу, і ми вирішили, що повинні зберегти їх для всіх, хто прийде після нас,
– зазначають в організації.

Вони додають, що зараз печери є доволі популярними. Тут навіть відбулися зйомки фільмів та телевізійних шоу. Крім того, вони приваблюють туристів звідусіль.