Острів Ормуз розташований в Ірані, в Ормузькій протоці – вузькій судноплавній смузі між Іраном та Оманом. Сьогодні ця територія відома не лише своїм стратегічним значенням, а і незвичайними природними ландшафтами. Однією з найпомітніших пам'яток острова є Червоний пляж, також відомий як Кривавий пляж, розповідає NDTV Travel.
Чим особливий Криваваий пляж?
Його головна особливість – це яскраво-червоний пісок, який різко контрастує з водами Перської затоки. Колір узбережжя має природне походження. Ґрунт острова містить велику кількість оксиду заліза, через що пісок набуває насиченого малинового відтінку. У деяких місцях він настільки яскравий, що може залишати сліди на шкірі протягом кількох днів.
Як виглядає пісок на острові Ормуз: дивитись відео
Незвичайний колір має цілком природне пояснення. Острів Ормуз є соляним куполом, який, за наведеними даними, сформувався над водою близько 50 тисяч років тому. Його породи містять не лише солі, а й осадові відкладення із залізом. Саме воно відіграє ключову роль у появі незвичайного кольору узбережжя.
Червоний відтінок створює охра, або залізна охра – суміш глини, піску та оксиду заліза. Залежно від кількості заліза вона може мати жовтий, помаранчевий або червоний колір. На Ормузі переважають саме насичені червоні відтінки. Через ерозію частинки цієї охри поступово переміщуються з центральних районів острова до узбережжя.
Там вони накопичуються і формують незвичайні червоні пляжі. Тому здалеку берег Ормуза справді може нагадувати місце, де море забарвлене кров'ю. А після дощів природний феномен стає ще більш вражаючим: вода змиває червону охру зі схилів, утворюючи криваво-червоні потоки, які спускаються до моря.
Чи справді червоний пісок можна їсти?
За незвичайним виглядом пляжу прихована ще одна особливість острова. Місцеві жителі називають червоний ґрунт гелаком і традиційно використовують його у місцевій кухні, а саме місцевого рибного соусу, який називають соорагом. Для нього використовують сардини, а характерний насичений червоний колір продукт отримує саме завдяки додаванню гелаку.
Приготування соорагу займає кілька тижнів і потребує терпіння, повідомляє Deccan Chronicle. Спочатку банку покривають шаром морської солі. Потім свіжі сардини, які місцеві жителі називають момег, очищають, солять і поміщають у банку. Рибу залишають приблизно на два тижні. За цей час у герметично закритій ємності відбувається процес ферментації.
Після цього сардини дістають і покривають пастою з червоного гелаку. На наступному етапі рибу знову поміщають у банку. До неї додають сушені кислі апельсинові шкірки та листя лайма. Ємність закривають і залишають ще приблизно на три тижні під гарячим сонцем.
Після завершення цього тривалого процесу соораг готовий до вживання. Місцеві жителі традиційно поєднують його з хлібом томші. Окрім смаку та кольору, жителі Хормузу також приписують гелаку антимікробні та очищувальні властивості. За їхніми уявленнями, це могло допомагати довше зберігати продукти в умовах сильної спеки, характерної для регіону.
Соус Соорагу / фото NDTV Food
Також ґрунт використовують для фарбування тканин і кераміки. Обмежені кількості гелаку також експортують для використання у косметиці, пігментах і традиційних ремеслах. Із цим матеріалом пов'язана й історична місцева практика: жінки вживали невеликі кількості гелаку під час менструального циклу як природне джерело заліза.
Які легенди пов'язують із Кривавим пляжем?
Настільки незвичайний ландшафт не міг залишитися без місцевих легенд. Червоний колір землі протягом тривалого часу породжував різні історії про його походження. Деякі місцеві міфи пов'язують малиновий відтінок острова з космічними подіями або міфічними істотами. Так природна особливість Ормуза поступово стала частиною не лише його пейзажу, а і місцевого фольклору.