Нетуристична Україна: маленькі містечка та села, які мають чим здивувати

24 Канал спільно з партнером Fuze Tea зібрав 5 унікальних сіл і містечок, які мандрівники часто несправедливо обділяють увагою. Згадані у добірці локації розташовані у різних регіонах. Це доводить – нерозкриті перлини є по всій країні. 

Дивіться також Мандрівка вихідного дня: куди поїхати, щоб відпочити від міської метушні

Вирушаючи у дорогу загадковими  та цікавими стежками, варто подбати про комфорт у мандрівці. Смак чаю Fuze Tea "Лимон Лемонграс" зарядить енергією, освіжить та чудово смакуватиме до прогулянки старовинними вуличками, дикими схилами, стежками замурованої у камінь і бетон історії. 

Заліщики – місто в обіймах Дністра

Нашу "нетуристичну" мандрівку розпочнемо із Тернопільщини. На півдні області, на самому кордоні із Чернівецькою областю, вже щонайменше сімсот років серед мальовничої дністровської долини красуються Заліщики. Містечко – оточене рікою майже з усіх боків. Здається, ніби воно розташоване на острові. Цю ілюзію можна спостерігати з висоти оглядового майданчика в сусідньому селі Хрещатик. Вигин Дністра у формі підкови буквально охоплює місто. Саме тут, на території Заліщиків, частково розташований Дністровський каньйон – один із найбільших і найкрасивіших у Європі.

Засновані ще у середньовіччі, Заліщики пройшли довгий історичний шлях: були у складі Польщі, Австрії, ЗУНР – і кожна епоха залишила тут свій слід. У міжвоєнний період місто перетворилося на модний курорт, який називали "польською Рив'єрою". Завдяки теплому, майже середземноморському мікроклімату, тут вирощували виноград, персики, а відпочивати сюди з'їжджалася еліта.

Заліщики – місто в обіймах Дністра / Фото Shutterstock

Сьогодні Заліщики ваблять не лише своєю історією, а й атмосферою. Аби відчути її на повну, варто прогулятися старим міським парком з екзотичними деревами, який зберіг шарм XIX століття, та поглянути на елегантний палац Бруницьких в ампірному стилі. Не слід проминати й повз костел святого Станіслава, збудований у 18 столітті батьком останнього короля Польщі. Чимало про минуле може розповісти й церква Святої Покрови. 

Особливої уваги заслуговує будівля нинішнього кінотеатру, де у 1905 році давала концерт легендарна українська оперна співачка Соломія Крушельницька.

У безпосередній близькості від Заліщиків – романтичні руїни Червоногородського замку і водоспад Джурин, що наповнять будь-яку мандрівку глибокими враженнями природи й стародавніх оповідей.

Романтичні руїни Червоногородського замку / Фото Shutterstock

У Заліщиках переплітаються багата історія, неповторна архітектура та природна гармонія. Це – більше, ніж просто місто на мапі, це – місце, яке залишає незабутній слід у серці.

Буки – "маленька Норвегія" у серці України

Тепер вирушаємо до Черкащини. Серед її зелених пагорбів визирає невеличке, але мальовниче селище Буки. Природа обдарувала його унікальним ландшафтом, де час ніби зупинився. 

Саме тут річка Гірський Тікич пробила шлях крізь стародавні граніти, залишивши по собі величну кам'яну ущелину – Буцький каньйон. Лише заради цього природного дива варто навідатися в Буки, аби побачити на власні очі маленьку "Норвегію" в самому серці українського лісостепу.

Мальовниче селище Буки / Фото Shutterstock

Буцький каньйон – це вузька долина довжиною майже два з половиною кілометри, обрамлена стрімкими гранітними скелями, яким понад два мільярди років. Їхні обриви здіймаються на 20-30 метрів, утворюючи справжні природні стіни, що нагадують фіорди. Уздовж каньйону тече стрімка річка, що формує пороги, а в одному місці – мальовничий водоспад Вир. Його шум доповнює загальну симфонію цієї місцини: плескіт води, шелест дерев, легкий вітер і тиша каменю. 

У Буках також можна побачити залишки старовинної гідроелектростанції 1920-х років, яка свого часу забезпечувала електроенергією майже всі околиці, а також руїни водяного млина XIX століття.

Природа Буків – це не лише краєвиди, а й своєрідна скельна галерея. Серед найцікавішого – скеля Родіонова, названа на честь геолога-дослідника, – справжня знахідка для фотографів.  І ще одна цікавинка – величезна гранітна брила, що нависла над урвищем, нагадуючи знаменитий Стоунхендж у Великій Британії. Навіть важко повірити, що це не творіння людини, а результат тисячолітньої праці природи.

Поруч також простягається урочище Лисакове, оповите легендами. На одній зі скель ніби вирізьблений людський профіль. Кажуть, він належить відважному козаку Лисаку, який колись самотужки стримував напад турецько-татарської кінноти, даючи можливість односельцям або втекти, або підготуватися до оборони. 

Буки варто відвідати не лише заради пейзажів. Це місце – ідеальне для втечі від міського шуму: тут можна влаштувати пікнік, заночувати в наметі, скупатися в річці чи просто пройтися стежками вздовж каньйону. 

Це селище точно стане місцем, куди хочеться повертатися.

Дземброня – місток між небом і землею

Серед карпатських хребтів, де хмари ховаються у верховітті смерек, лежить найвисокогірніше село України – Дземброня. Розташоване на висоті близько 900 метрів над рівнем моря в Івано-Франківській області, село простягається вздовж схилів Чорногірського масиву.

Історично село було відоме як Берестечко, але в народі й надалі жило під назвою Дземброня. У 2009 році саме ця назва стала офіційною. Є багато версій щодо її походження. Хтось пов'язує назву села зі словом "зубр" (колись вони водилися в тутешніх лісах). Хтось вірить у легенду, згідно з якою слуги польського пана загубили його доньку Брониславу. Шукаючи дівчину, вони вигукували "Гдзє Броня?". Ще одна версія – походження від угорського слова dzsemborin, що означає "свято". Кажуть, колись на горі Вухатий Камінь святкували жертвоприношення білого бичка.

Дземброня – це ворота до справжньої Чорногори. Саме звідси починаються піші маршрути до гори Піп Іван Чорногірський з легендарною обсерваторією "Білий Слон", на гору Дземброню (1877 м) та Вухатий Камінь – скелястий виступ на хребті між Дзембронею та Смотричем, що справді нагадує кам'яні вуха. 

Дземброня – це ворота до справжньої Чорногори / Фото Shutterstock

Не менш відомою природною пам'яткою є Дзембронські (Смотрицькі) водоспади – каскад, який бере початок на висоті понад 1000 метрів. Найвищий уступ сягає 10 метрів, а загальний перепад висот – близько 100 метрів. До водоспадів веде пішохідна стежка, яку можна подолати приблизно за дві години.

Дземброня – частина Карпатського національного природного парку. Тут і сьогодні живе автентична гуцульська культура: місцеві жителі зберігають традиції, готують страви з бринзи, носять вишитий одяг і говорять гуцульським діалектом. Дерев'яні хати на фоні гірських краєвидів відтворюють живу картину минулого.

Не дивно, що ці місця надихали українських митців. Сюди приїжджали Леся Українка, Василь Стефаник, а також Сергій Параджанов, який саме в цих околицях шукав натхнення для створення фільму "Тіні забутих предків".

Дземброня – це не просто село. Це точка дотику з Карпатами, де природа зберігає свою силу, культура – глибину, а простір – спокій. 

Буша – скарбничка минулого

Свободу українцям ніколи не приносили на таці. Її завжди доводилося виборювати ціною неймовірного героїзму. Свідком незламності наших предків є невелике село Буша на Вінниччині. Воно стоїть на злитті річок Мурафа та Бушанка.  Хто читав відому повість Михайла Старицького "Облога Буші", той знає – вона заснована на реальних подіях. У 1654 році,  під час національно-визвольної війни Хмельниччини, польське військо взяло в облогу місцевий замок. Оборону тримали козаки на чолі із сотником Завістним. Він героїчно загинув у бою, а його дружина підірвала пороховий погріб разом із ворогом, на віки стаючи символом самопожертви.

Сьогодні на місці замку залишилися лише руїни фортечних стін і таємничі підземні ходи, а в центрі села височіє реконструйована замкова вежа – мовчазний свідок кривавих подій.

На пагорбі над руїнами замку здіймається кам’яними хрестами різної форми старовинний некрополь. Чимало могил датуються XVII – XVIII століттями та належать козакам, які боронили цю землю.

Поруч – ще одна унікальна пам’ятка: скельний барельєф, висічений просто в камені. Він зображує дерево життя, півня, птаха й людину, яка молиться. Дослідники й досі не можуть розгадати таємницю цієї пам’ятки. 

Нині у Буші створено історико-культурний заповідник, на території якого розташовані кілька мистецьких музеїв. В одному з них зберігаються залишки побуту трипільців, були знайдені під час археологічних розкопок у 2005 році. 

Відоме селище і своїм одним із найбільших у Європі скульптурним парком. Понад 200 різноманітних монолітів хаотично розкидані серед пагорбів, дерев і стежок – без підписів, без огорож, ніби створені самою природою. 

Крім заповідника, у Буші є ще й регіональний ландшафтний парк – "Мурафа". Там вздовж річки Бушанки простягається захопливий каньйон, що вражає диким ландшафтом з навислими скелями, природними печерами та стрімкою течією. Зветься він Гайдамацький яр на честь гайдамаків, що у часи Коліївщини переховувалися тут. 

Місцеві кам'яні брили мають незвичні обриси, а тому носять химерні назви – Гриб, Баран, Висячка. Буша – це селище, про яке мало почути, його справді варто побачити. 

Клевань – місто, у яке неможливо не закохатися

Завершимо ми нашу мандрівку на Рівненщині – у чарівній Клевані. Це селище багатьом насамперед відоме завдяки "Тунелю кохання" – одному із найромантичніших місць в Україні. Чотирикілометрова зелена арка, утворена з переплетених між собою гілок дерев, велично нависає над залізничною колією і манить своєю красою. Вже багато років природний тунель стає тлом для численних фотосесій і свідком романтичних зізнань. 

Утім, легенди про кохання – не єдине, чим може здивувати Клевань. Це селище має багатовікову історію. У середні віки воно було важливим торговельним та оборонним пунктом на перетині шляхів між Київською Руссю та Західною Європою. Завдяки стратегічному розташуванню Клевань розвивався як центр ремесел, торгівлі й духовного життя.

Вперше Клевань згадується у письмових джерелах ще в 15 столітті як власність роду князів Чарторийських. Тут у 1475 році вони звели замок. Колись це була могутня фортеця. Сьогодні вона частково зруйнована, хоча й досі зберігає середньовічну ауру: високі мури, залишки бастіонів і загадкові підземелля. Тут легко уявити гуркіт лицарських коней, крики варти на брамі та шум торгів у замковому передмісті.

Клевань відомий завдяки "Тунелю кохання" / Фото Shutterstock

Неподалік розташований ще один архітектурний скарб — Благовіщенський костел XVII століття. Вишукана барокова споруда, яка колись служила усипальницею князів Чарторийських. 

Мандрівка до Клевані – чудова нагода відчути особливий дух Волині: неспішний, затишний і наповнений сенсами.

В Україні ще багато містечок і селищ, які  мають, що розказати. Маленькі крапки на карті – вони здатні подарувати великі враження. Можливо, в одному з них на вас чекає та сама історія, яку ви шукали.