Гангкхар-Пуенсум лишається не просто складною для сходження, а й офіційно закритою для альпіністів вершиною, пише IFL Science. Саме тому навіть найсильніші команди поки можуть лише дивитися на неї здалеку. Висота, погода і заборона влади Бутану разом роблять цю гору майже недосяжною.

Чому Гангкхар-Пуенсум досі не підкорили?

Спроби дістатися вершини були ще у 1980-х і на початку 1990-х років, але всі вони завершувалися без успіху. Альпіністи з Японії, Австралії та Великої Британії змушені були повертатися назад ще до висоти 7000 метрів, а британську команду навіть евакуювали вертольотом через сильний вітер.

Втім, головна причина не лише в суворих умовах. У 1994 році Бутан запровадив заборону на сходження на Гангкхар-Пуенсум та інші гори регіону вище 6000 метрів, пояснюючи це насамперед браком рятувальної інфраструктури. У районі просто немає системи, яка могла б оперативно допомогти альпіністам у разі небезпеки.

До теми! Назва гори перекладається як "Біла вершина трьох духовних братів", а в тибетському буддизмі її вважають священною оселею божеств.

Що робить гору священною для Бутану?

Для місцевих жителів Гангкхар-Пуенсум має не лише географічне, а й духовне значення. У Бутані вважають, що вершину не можна турбувати, бо це може накликати біду на весь регіон.

Пальне
Середні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на 

Саме з цією горою пов’язані й легенди про мігоїв, відомих як єті, а також про громових драконів, яких можна побачити на державному прапорі Бутану. Ці історії лише підсилюють статус вершини як місця, до якого краще не наближатися.

У 1998 році японські альпіністи все ж спробували підійти до вершини з боку Тибету, але після протестів Бутану були змушені відмовитися від задуму. Згодом вони піднялися лише на сусідню Лянканг-Кангри, звідки відкривається вид на Гангкхар-Пуенсум, але не на саму верхівку.