Давнє місто, монастир і таємнича Досифея: історія незвичайного куточка Києва – Китаїв
Китаїв – це один із найцікавіших історичних куточків Києва, де минуле збереглося просто серед міського ландшафту. Сьогодні ця місцевість приваблює прогулянками та природою, однак її історія значно давніша та насиченіша.
Про найцікавіші сторінки історії Китаєва розповідають у матеріалах "України Інкогніта" та Національного природного парку "Голосіївський". Китаїв – це природно-історичний комплекс у Голосіївському районі, розташований між Мишоловкою, Корчуватим та Багриною горою. Його особливість у тому, що тут буквально поруч збереглися сліди різних епох.
Яке місто колись стояло на місці Китаєва?
Історія освоєння Китаєва сягає ще 3 – 2 століть до нашої ери. На цій території та неподалік від неї археологи знаходили пам'ятки Трипільської, Черняхівської та Пізньозарубинецької культур. Найвідоміша пам'ятка – це залишки давнього міста Пересічень. До комплексу входили укріплене городище, посад із житловими та ремісничими зонами та курганний могильник.
Місце для поселення було обране не випадково. Його захищали природні урвища, пагорби, яри, вода та ліс. Додатково місто укріпили валами, ровами, дерев'яними оборонними спорудами, вежами та підйомними містками.
Городище складалося з кількох оборонних ліній. Уся система була настільки складною, що її порівнюють із "орлиним гніздом". Пересічень був не лише фортецею. Тут розвивалися ремесла та торгівля. Археологи виявили сліди металургійного виробництва, іноземну кераміку та монети, які свідчать про зв'язки поселення з іншими регіонами.
Як фортеця перетворилася на монастирську пустинь?
Після знищення Пересіченя у 1482 році життя в Китаєві не припинилося. Згодом тут виникла Китаївська пустинь – монастирський скит для ченців Києво-Печерської лаври. У 1763 – 1768 роках лаврський майстер Степан Ковнір збудував тут Свято-Троїцьку церкву в стилі бароко.
Однією з найвідоміших постатей Китаєва стала Досифея – жінка на ім'я Дарина, яка прийняла чоловічий образ і присвятила життя усамітненню. Вона жила в печері, допомагала людям і давала їм поради. За переказами, саме Досифея благословила юного Прохора, майбутнього Серафима Саровського, вирушити до Саровської пустелі.
У 19 столітті Китаївська пустинь перетворилася на великий монастирський комплекс із церквою, дзвіницею, келіями та іншими спорудами. У 1930 році монастир закрили, а 45-метрову дзвіницю розібрали у 1932-му. Частина споруд постраждала під час Другої світової війни.
Вид на Китаївську церкву та дзвіницю / фотокартка
Як Китаїв став популярним місцем відпочинку?
Наприкінці 19 – на початку 20 століття Китаїв почав приваблювати не лише паломників, а і киян, які шукали місце для літнього відпочинку. Тут з'явилися дачі, сади, ставки, човни та літній театр. Люди приїжджали сюди купатися, рибалити, гуляти лісом і відпочивати на природі.
Китаїв цікавив не лише відпочивальників, а і митців. Тарас Шевченко у 1843 році зробив замальовку Китаївської пустині, а пізніше згадав її у творі "Варнак". Про місцевість писали Михайло Старицький та Орест Сомов, а її краєвиди зображував художник Володимир Орловський. Китаєву також присвятив вірш Максим Рильський.
Сьогодні Китаїв залишається однією з найцікавіших зелених історичних місцевостей Києва. Тут збереглися ліси, ставки, пагорби, археологічні пам'ятки та залишки давнього монастирського комплексу. Територія має охоронний статус і входить до історико-культурного середовища Національного природного парку "Голосіївський".
Де розташований Китаїв: дивитись на картах