Про свій шлях розповіла журналістка Суспільного Олена Куренкова, яка у 2026 році разом із чоловіком пройшла український Camino Podolico та поділилася власним досвідом. Також 24 Канал вже розповідав про маловідомі підводні камені Camino Podolico, про які туристи часто не знають.
Що таке Camino Podolico?
Camino Podolico – українська частина європейського Шляху святого Якова. Маршрут створили за моделлю Camino de Santiago – мережі шляхів, які ведуть до іспанського Сантьяго-де-Компостела, де, за християнською традицією, похований апостол Яків.
Український шлях проходить від Вінниці до Кам'янця-Подільського через міста і села Поділля. Його протяжність понад 250 кілометрів, а повне проходження займає близько 14 – 16 днів. Ідея створити такий маршрут виникла ще у 2019 році. Вінниця об'єднала десять громад, а за основу взяли історичний напрямок Вінниця – Бар – Кам'янець-Подільський, який був торговим шляхом ще з 15 століття.
Через пандемію та повномасштабну війну запуск відклали до 2024 року. У травні того ж року Рада Європи офіційно сертифікувала Подільський шлях як частину європейського Camino de Santiago.
Які місця можна побачити дорогою?
Camino Podolico проходить через низку міст і сіл Поділля, де мандрівники можуть побачити історичні пам'ятки, палаци, природні локації та місцеві цікавинки.
- Вінниця. Старт маршруту. Місто відоме світломузичними фонтанами, Водонапірною вежею та швейцарськими трамваями.
- Гнівань. Розташована на березі Південного Бугу, відома гранітними кар'єрами.
- Браїлів. Тут розташовані садиба фон Мекк, жіночий монастир, санктуарій та 2 синагоги.
- Жмеринка. Одна з найвідоміших місцевих пам'яток – це вокзал, який нагадує корабель.
- Северинівка. Тут можна побачити палац Орловських із трояндовим парком. Усередині будівлі нині працює лікарня, тому доступу до неї немає.
- Бар. Одне з ключових міст маршруту, засноване у 16 столітті королевою Боною Сфорцою.
- Ялтушків. Невелике мальовниче село, історія якого сягає 15 століття.
- Віньківці. Тут зберігся палац родини Комарів, розташований у старому парку.
- Зіньків. Місцевість із непростим рельєфом, дерев'яними церквами та гастрономічними традиціями.
- Маліївці. Одна з найцікавіших локацій маршруту. Тут є палац Орловських, музей та 18-метровий водоспад.
- Дунаївці. Місто на шляху до національного природного парку "Подільські Товтри".
- Маків. Від колишнього маєтку Рациборовських збереглися флігель, старовинний парк та фрагменти фундаментів.
- Кам'янець-Подільський. Фінальна точка основного маршруту, де на мандрівників чекає знаменита фортеця.
- Завалля. Додаткова точка Camino Podolico з руїнами замку, гіпсовими печерами та краєвидами Дністра.
Як підготуватися до проходження маршруту?
Найкраще вирушати в похід у травні, на початку червня або у вересні. Влітку через спеку радять починати день близько 06:00, робити довшу перерву вдень і продовжувати шлях увечері. Досвід Олени показав, що погода може суттєво змінити графік. Її подорож припала на кінець червня та початок липня під час сильної спеки. Через це вони виходили близько 09:00, робили привали в тіні та частину шляху зрештою долали автобусами.
Але, за словами Олени, не варто сприймати це як невдачу. Фізичні можливості у всіх різні, а головне завдання – не нашкодити собі. Для ночівель уздовж маршруту є садиби, хостели, готелі та монастирі. Місця розташовані приблизно кожні 20 – 30 кілометрів, але їх небагато, тому житло краще бронювати заздалегідь і додатково підтверджувати бронювання за день – два.
Ліжко в садибі в середньому коштує 400 – 600 гривень з людини. Готелі дорожчі, наприклад, у Дунаївцях пара заплатила 1300 гривень за номер із кондиціонером. За весь похід на двох Олена з чоловіком витратили орієнтовно 20 тисяч гривень.
Що покласти в рюкзак?
Насамперед варто подбати про взуття. Олена вирушила у жорстких трекінгових черевиках, але вже першого дня сильно навантажила стопи. Значно комфортнішим виявилося звичайне міське взуття з м'якою підошвою. Для маршруту радять невеликий рюкзак до 30 літрів, дощовик, аптечку, телефон і павербанк. Окремо варто взяти засоби для втомлених ніг.
А ось намет і спальник Олена брати не радить. Через вагу їх довелося відправити додому поштою вже на середині маршруту. З їжею ситуація простіша, ніж у Карпатах: магазини трапляються регулярно, тому не потрібно нести великий запас продуктів. Водночас кілька пакетів швидкого харчування можуть стати у пригоді, якщо ввечері магазин уже буде зачинений.
Як працює паспорт паломника?
Перед стартом у Вінниці мандрівник отримує спеціальний паспорт креденсіаль. Дорогою його заповнюють штампами, які можна отримати в храмах, бібліотеках, музеях та садибах. На фініші в Кам'янці-Подільському на основі цих відміток видають сертифікат про проходження маршруту. При цьому правила досить лояльні, тому кілька пропущених штампів не стануть перешкодою.
Для навігації краще використовувати офлайн-карти, оскільки Google Maps не завжди підходять для польових і лісових ділянок. Також мандрівникам радять долучатися до чатів Camino Podolico. Ті, хто йде маршрутом на день – два попереду, можуть повідомити про стан стежок, зміни цін або ситуацію з ночівлями.
Чи обов'язково проходити всі 250 кілометрів?
Ні. Якщо на повну подорож немає двох тижнів, маршрут можна розділити. Наприклад, пройти першу частину від Вінниці до Бара, отримати документ про її проходження, а потім продовжити подорож пізніше.
Під час власної подорожі Олена також частково користувалася автобусами через спеку. Попри це, подружжя отримало сертифікати. У майбутньому маршрут планують розширювати. Уже готують Camino Atlantis від Завалля до Чорткова та Camino Ruteno від Чорткова через Львів до польського кордону.