Копія ікони 17 століття і загадковий склеп: де на Житомирщині стоїть храм, якому понад 230 років
Понад 230 років один храм на Житомирщині переживав зміни влади, закриття, війни та занепад. Попри все, він зберіг унікальні розписи 18 століття, одну з найдавніших святинь та приховує під собою загадковий склеп, історія якого досі не розкрита повністю.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Іванків Станишівської громади на Житомирщині є однією з найцікавіших історичних пам'яток регіону. Храм, збудований наприкінці 18 століття, не лише вражає архітектурою у стилі бароко, а і зберігає унікальні святині та мистецьку спадщину. Про історію церкви та її особливості розповів для Суспільного житомирський краєзнавець Сергій Собчук.
Чому історія храму є незвичайною?
Церкву звели у 1793 році за проєктом польського архітектора Антонія Слонєвського коштом землевласника Павла Борейка та його дружини. Спочатку це був греко-католицький храм, однак згодом через переслідування греко-католиків його закрили. Певний час будівля виконувала функцію римо-католицького костелу, але після польських повстань російська влада закрила і його.
Майже 35 років храм залишався зачиненим, а у 1897 році його освятили вже як православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці. За понад два століття святиня змінила кілька конфесій, пережила різні історичні епохи та збереглася до наших днів.
Які реліквії вдалося зберегти?
Однією з головних цінностей храму є оригінальні стінописи кінця 18 століття. Їх створив австрійський художник і чернець Йозеф Прахтель, який працював у техніці альфреско – наносив фарби на ще вологу штукатурку. Над центральним входом зображена біблійна сцена вигнання торговців із храму, яка розповідає про те, як Ісус Христос виступив проти торгівлі у святому місці.
Під час Другої світової війни церквою опікувалися німецькі окупанти. За радянської влади будівлю використовували як зерносховище, конюшню та майстерню. Тоді частину розписів замалювали звичайною фарбою, а родинний склеп під храмом розграбували.
Під час реставрації художники із Національного заповідника "Софія Київська" виявили, що під шаром синьої фарби приховані добре збережені старовинні зображення. Ще однією особливою святинею є копія Почаївської ікони Божої Матері 17 століття. За словами Сергія Собчука, фахівці вважають її одним із найцінніших експонатів храму.
Усього ж у церкві зберігається понад 40 ікон різних стилів і напрямів християнського мистецтва. Особливістю копії Почаївської ікони є те, що вона виконана у техніці феретрон, тобто має зображення з обох боків. На її звороті розміщено образ святого Даниїла.
Які таємниці приховує храм?
За словами краєзнавця, в архівах збереглася легенда про появу Почаївської ікони Божої Матері в Іванкові. Вона розповідає про сліпого чоловіка з Києва, який разом із хлопчиком-поводирем зупинився на ночівлю біля джерела неподалік села. Уві сні він побачив, що вода з джерела поверне йому зір. Прокинувшись, чоловік умив очі та прозрів, а біля джерела побачив ікону.
Не менш загадковим є родинний склеп 18 століття, розташований під храмом. Довгий час його вважали звичайним погребом, однак дослідження підтвердили, що це саме усипальниця. Вона має 3 відгалуження та 4 окремі приміщення, проте документальних свідчень про те, хто саме був там похований, не збереглося.
Під час будівельних робіт біля церкви також знайшли численні людські останки. Через відсутність інформації про їхнє походження поруч встановили хрести різних конфесій. Нині церква Різдва Пресвятої Богородиці є пам'яткою місцевого значення. Після переходу до Православної церкви України у 2022 році храм поступово відновлюють. Завдяки благодійникам тут тривають реставраційні роботи: відновлюють фронтон над головним входом та вже встановили новий мідний купол.