Укр Рус
9 серпня, 10:00
8

Крізь епохи: відкриті музеї в Україні, які допоможуть пізнати своє коріння

СПЕЦПРОЄКТ

В Україні є багато мальовничих місць, які так чи інакше хочеться відвідати. Вони вражають краєвидами, власними історіями, а іноді тією спадщиною, яку зберігають для наступних поколінь.

Тут зосереджена історична пам'ять, яка ніби отримує голос та розповідає нам про те, ким ми є насправді. У різних регіонах такі місця перетворили на музеї, однак під час візиту туди нікому точно не буде нудно, а уявлення про історичні екскурсії зміниться назавжди.

До теми Побачити історію на власні очі: місця, де зустрічаються минуле і сучасність

Саме тому 24 Канал спільно з партнером Fuze Tea підготував добірку із 5 музеїв просто неба, які допоможуть більше дізнатись про своє коріння та зрозуміти самих себе. Усі вони неймовірно різні, проте кожен із них – це можливість не тільки насолодитись краєвидами різних регіонів України, а й поглибити свої знання про нашу історію, культуру та ідентичність.

Зробити це можна у гармонії смаку разом із Fuze Tea "Лісові ягоди". Цей напій допоможе втамувати спрагу та стане особливою складовою кожної мандрівки Україною. Пізнавайте нашу величну історію разом з Fuze Tea!

Місце, де ухвалювали складні рішення: резиденція Богдана Хмельницького

Визвольна боротьба, яку очолив один із найбільш видатних українських гетьманів, Богдан Хмельницький, – це час, про який варто говорити багато. А що може сказати більше, ніж місце, де тоді ухвалювали всі стратегічні рішення? Втім, цей музей у Чигирині – це відновлена резиденція, адже оригінальну знищили турки.


Резиденція Хмельницького на Черкащині / Фото Shutterstock

Однак усе було відтворено відповідно до тих згадок, які вдалося знайти про неї. Під час будівництва опирались на історичні відомості, матеріали археологічних досліджень, аналоги будівель, тому вона максимально наближена до оригінальної версії.

Ця резиденція дозволяє оцінити, як жив гетьман та його наближене коло у період, який був одним із найтяжчих у історії. Також тут можна відвідати екскурсію та дізнатись багато нового про устрій тогочасної держави, її становище та як ухвалювали складні, але такі важливі рішення.

Як дістатись: автобуси до Чигирина курсують із Києва, Канева та Дніпра. Музей розташований за 500 метрів від зупинки автобусів у Чигирині.

Доїхати також можна на власному авто. Потрібно рухатись трасою Р10 з Канева, Черкас, Кременчука. Переїхавши міст через річку Тясмин, на першому перехресті повернути праворуч, на вулицю Гетьманську.    

Зріз суспільства та початок шляху митця: хата сім'ї Тараса Шевченка в Моринцях

Що ми насправді знаємо про Тараса Шевченка, крім тих відомостей, які кожному з нас розповідали в школі? Не так багато насправді, а дарма, адже він був не тільки геніальним поетом та художником, а, першою чергою, цікавою та іноді суперечливою особистістю.

Він та його батьки певний час жили у маленькому тихому селі Моринці, що на Черкащині. Саме тут тепер розташований заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка". Фахівці повністю відтворили дві хати: одна належала дідусю майбутнього літератора, а друга – це, власне, хата, де народився і прожив перші півтора року сам Кобзар.


У Моринцях облаштували музей / Фото Shutterstock

Цей музей розповідає не тільки історію сім'ї Шевченків, хоч присвячений саме їм. Насправді тут розгортається історія цілого села та життя тогочасних селян, які були поневолені кріпацтвом. Це справжній відбиток побуту того часу, традицій та поневірянь, яким піддавались люди під час панування Російської імперії.

Архітектура повністю відтворює стиль 19 століття, а всі експонати є відновленими. Шевченки стали таким собі зрізом тогочасного суспільства, адже були середньостатистичною сільською родиною. Водночас, звісно, тут можна дізнатись більше і про Тараса Шевченка, його життя, творчість та випробування, які готувала йому доля. Фактично, музей працює у двох вимірах: перший – відбиток епохи, а другий – місце, де почалась історія майбутнього видатного діяча.

Як дістатись: потягом можна доїхати до станції імені Тараса Шевченка у Смілі, а потім пересісти на автобус до Моринців. До музею приведуть вказівники, які неможливо пропустити.

Місце, де змішались культури: музей Старе село

Цей музей також присвячений селянству. Він розташований на Закарпатті, а саме у селі Колочава. Його особливість у тому, що тут поєднані культури євреїв, гуцулів, лемків, угорців, румунів, німців, чехів та словаків.

Музей імітує ціле поселення / Фото Shutterstock

Музей відтворює ціле поселення із будинками та господарськими спорудами. Тут приблизно 20 будівель. Крім цього, елементи експозиції показують побут, культурне та духовне життя регіону, адже тут зберігаються як звичні предмети, які потрібні для життя, так і художні роботи 19 – 20 століття. Тут знайшли відбиток одразу кілька ідентичностей і всі вони є частиною української спадщини.

Цей музей чудово демонструє, наскільки різні культури вдалося об'єднати у нашій державі і що вони не просто можуть співіснувати, а перетворюватись разом у щось абсолютно інше та неповторне.

Як дістатись: варто їхати потягом до станції Воловець, а потім автобусом доїхати до Колочави. Також можна доїхати автобусом до Хуста, а потім пересісти на інший автобус до Колочави.

Режими, що зазнали поразки: музей тоталітаризму та "Вервольф"

Музей тоталітаризму на Вінниччині – це частина експозиції, яка облаштована на зруйнованій базі Адольфа Гітлера у селі Стрижавка, яка функціонувала під час нацистської окупації України.

Музей фактично розташований в лісі. Це місце, де зберігаються свідчення про окупацію Німеччиною та про те, як СРСР намагався підкорити Україну, але зазнав поразки.


На Вінниччині зробили музей тоталітаризму / Фото 24 Каналу

Пам'ятники радянським діячам, які колись були на вулицях міста, тут лежать між дерев, просто на траві. У музеї знайшли "вічний спокій" Сталін, Гагарін та багато інших. Частина із них вже почала руйнуватись, однак в цьому і суть експозиції – показати, що авторитарні режими змінюються, однак результат той самий – поразка.

Від ставки Гітлера тут залишились теж тільки руїни, проте вони дають розуміння того, наскільки Третій Рейх прагнув величі та чого насправді вона вартувала.


Німці були змушені зруйнувати "Вервольф" / Фото 24 Каналу

Величезна база із підземними ходами та власним басейном (який, до речі, досі зберігся) була знищена руками самих німців, коли вони зрозуміли, що не зможуть втримати Україну під контролем. Фотографії часів Другої світової, розповіді тих, хто пережив нацистську окупацію, та історії про відновлення після цього – усе це можна знайти в музеї просто неба у Вінницькій області.

Відвідати цей музей варто, аби осягнути, що насправді вже вдалося пережити нашим предкам і що цей досвід так чи інакше перегукується із нашим.

Як дістатись: потягом потрібно доїхати до Вінниці та пересісти на автобус №138. Ним можна дістатись до центру Стрижавки, а потім пішки дійти до музею або ж можна скористатись послугами таксі із обласного центру.

Машина часу, яка працює: Шевченківський гай

Шевченківський гай у Львові – це не просто музей, це сучасний культурний осередок, де постійно відбуваються заходи, які допомагають краще зрозуміти українську культуру. Тут проходять концерти, майстер-класи та інші події, які так чи інакше відтворюють частину нашої ідентичності.

Крім цього, це також музей архітектури та побуту. Під час прогулянки мальовничими схилами відвідувачі проходять своєрідні мікросела Бойківщини, Лемківщини, Гуцульщини, Буковини, Покуття, Поділля, Закарпаття, Львівщини.


Це не музей, це – культурний осередок / Фото Shutterstock

Тут можна побачити, в яких будинках жили представники тієї чи іншої етнічної групи, з чого складався їхній побут та які предмети їх оточували.

Деякі експонати буквально транспортовані із таких сіл та поміщені у музей. Відвідини Шевченківського гаю можна порівняти з мандрівкою в часі – за кілька годин можна обійти майже весь захід України, від найстарішого будинку, який був збудований у 1749 році.

Як дістатись: потягом чи автобусом доїхати до Львова, а потім громадським транспортом дістатись до Шевченківського гаю.

Усі ці музеї розташовані у різних куточках України та кожен із них репрезентує певний історичний період свого регіону. Це ще раз доводить, що наша спадщина надзвичайно різноманітна, тому її потрібно вивчати, щоб розуміти не тільки інших, а й себе, адже всі українці – носії цієї пам'яті, потрібно навчитись її чути.