Танець, якого могло не бути: як діджей з Бронкса допоміг брейк-дансу підкорити світ

Вуличні танці вже давно стали невіддільною частиною міської культури. Когось вони захоплюють, а когось нервують. Та за рухами під гучний біт насправді ховається ціла культура зі своїми правилами, стилем і традиціями.

За підтримки партнера Sprite розповідаємо історію брейк-дансу – танцю, який зародився у бідних кварталах Нью-Йорка, а за кілька десятиліть став частиною стріт-культури в усьому світі.

У кожного міста є свій ритм: швидкий, гучний, непередбачуваний. Він звучить у музиці з відкритих вікон, відчувається на скейтмайданчиках, з'являється у нових муралах і читається в образах людей на вулицях. Щоб бути ближче до цього ритму, візьміть із собою Sprite та будьте у вайбі українських міст.

Бронкс, вечірки та музика: як народився стиль

Коріння брейкінгу (breaking) сягає початку 1970-х років і веде до Південного Бронкса у Нью-Йорку. Тоді район переживав далеко не найкращий період. Бідність, вуличні банди та загальний занепад – слова, які чи не найкраще описували тогочасний Бронкс.

Та навіть у такій атмосфері місцева молодь шукала способи розважатися й самовиражатися. І одним із місць для цього стали районні вечірки – так звані block parties. Просто у дворах, парках і приміщеннях житлових будинків люди слухали музику, спілкувалися і, звісно, танцювали. 

Саме на таких вечірках діджей Kool Herc помітив, що молодь особливо активно танцює під так звані "брейки" – короткі фрагменти композицій, де звучали лише бас та ударні.

Проблема була в тому, що брейк – лише частина пісні, яка триває недовго. Але Kool Herc знайшов вихід: він взяв дві однакові платівки й по черзі вмикав на них потрібний фрагмент. Щойно брейк на одній закінчувався, запускав його на іншій. Так кілька секунд музики перетворювалися на хвилини, а техніка отримала назву Merry-Go-Round.

Цікавий факт! У ті часи платівка могла бути справжнім секретом діджея. Деякі з них приховували назви записів, щоб конкуренти не дізналися, звідки вони беруть найкращі брейки. 

Танцюристів, які виходили виступати під брейки, почали називати b-boys і b-girls, а сам танець – breaking. Кожен з них прагнув виробити власний стиль і здивувати унікальними рухами. Так поступово сформувалася культура батлів, у яких b-boys і b-girls по черзі виходили в центр і відповідали на рухи одне одного. 

З часом танцюристи почали об'єднуватися у команди та змагатися між собою. Саме так у 1977 році й з’явилася Rock Steady Crew – команда, якій судилося перевернути сприйняття брейкінгу у світі.

Як брейкінг став культурним феноменом

У 1980-х брейкінг почав виходити за межі локальних спільнот Нью-Йорка. Танцюристів, які влаштовували батли у парках і клубах, дедалі частіше помічали ЗМІ та промоутери. B-boys і b-girls почали отримувати запрошення на виступи, з'являтися на телебаченні та великих сценах.

Одним із переломних моментів став 1981 рік. Тоді вищезгадана Rock Steady Crew зійшлася з командою Dynamic Rockers у великому публічному батлі на площі біля фонтана в Лінкольн-центрі. Про цю подію написала навіть низка впливових американських ЗМІ, серед яких The New York Times, The Village Voice, The Daily News та National Geographic.

Справжній прорив стався у 1983 році після виходу фільму "Flashdance", в одній зі сцен якого з'явилися учасники Rock Steady Crew. За рік на екрани вийшли "Breakin'" та "Beat Street", де вуличні танці стали однією з центральних тем. Апогеєм був виступ 200 брейкерів на церемонії закриття Олімпіади-1984 у Лос-Анджелесі під хіт Лайонела Річі "All Night Long".

Так танцювальна мода з вулиць Нью-Йорка перетнула океан і почала підкорювати Європу та Азію. Далеко за межами США почали з’являтися власні b-boys та b-girls, а навколо брейкінгу сформувалися локальні спільноти. Разом з танцем поширювалися й інші елементи хіп-хоп-культури – реп, діджеїнг та графіті.

До слова, саме у 1980-х масової популярності набуло і слово "брейкдансинг", або ж більш звичний нам "брейк-данс". Хоча танцюристи говорили саме "брейкінг", медіа підхопили простіший термін. Подейкують, "винуватицею" стала менеджерка Rock Steady Crew, яка необережно вжила це слово під час європейського хіп-хоп-туру у 1982 році. 

Від VHS-касет до Олімпійських ігор 

Після шаленого успіху 80-х нове десятиліття зустріло брейкінг прохолодніше. Інтерес мас вщух, а танець, який ще недавно був справжнім культурним феноменом, поступово відходив із телеекранів. Проте сам брейкінг нікуди не зник. Танцюристи продовжували просувати свою культуру через батли та змагання, передаючи одне одному записи виступів на VHS-касетах.

У 1990 році в Німеччині започаткували Battle of the Year, який згодом перетворився на один із найбільших міжнародних турнірів серед команд. Пізніше у США з'явилися B-Boy Summit та Freestyle Session, а танцюристи з різних країн дедалі частіше зустрічалися на одному майданчику.

Як зароджувався брейк-данс / Фото Pexels

Нове дихання брейкінг отримав вже у XXI столітті з розвитком інтернету. Водночас зовсім нещодавно танець почали розглядати ще і як справжню спортивну дисципліну. Першим великим кроком у цьому напрямку став дебют брейкінгу на Юнацьких Олімпійських іграх у Буенос-Айресі у 2018 році. Змагання пройшли у форматі батлів, а виступи танцюристів оцінювали судді.

Вже за кілька років Міжнародний олімпійський комітет офіційно включив брейкінг до програми Олімпіади-2024. У батлах один на один за медалі у Парижі змагалися 16 чоловіків та 16 жінок. Першими олімпійськими чемпіонами в історії брейкінгу стали японка Ami та канадець Phil Wizard. Проте у програму Олімпіади-2028 дисципліну, на жаль, вже не включили.

До слова! Ви могли чути про брейкінг на Олімпійських іграх-2024 завдяки представниці Австралії Рейчел Ганн, чий унікальний танцювальний стиль розлетівся на меми. 36-річна спортсменка програла усі три батли, не здобувши жодного очка від суддів.

Як брейкінг розвивається в Україні

Світова популярність брейкінгу не могла оминути й Україну. За понад двадцять років тут сформувалася потужна самобутня сцена, яка об'єднує танцюристів із різних міст. Зокрема, представники нашої країни взяли участь в Олімпійських іграх у Парижі, а b-girl Kate (Катерина Павленко) дійшла до чвертьфіналу змагань. А у грудні 2021 року в Україні брейкінг навіть офіційно визнали видом спорту.

Та значна частина культури брейкінгу досі живе там, звідки все й починалося – на вулицях, у локальних танцювальних школах і на батлах. Саме тут з'являються нові імена, формуються команди, а танцюристи відточують власний стиль перед тим, як виходити на більші майданчики.

До розвитку стріт-культури долучається і Sprite. Бренд підтримує танцювальні та молодіжні події, де можна зійтися в танцювальному батлі, знайти однодумців і просто заявити про себе. Такі майданчики дають вуличній культурі те, без чого вона не може існувати – людей та ідеї.