З лісу й на кухню: де ростуть гливи та як не сплутати їх із небезпечними двійниками

Так само важливо знати, що гливи легко маскуються під небезпечні схожі гриби. 24 Канал розповість про все це трохи докладніше.

Що варто знати про гливи та де вони ростуть?

Гливи – це не ті гриби, які шукають у м'якому моху чи на сонячній галявині. Вони ростуть на стовбурах, пеньках, повалених деревах і ослабленій деревині. Їхнє місце – там, де ліс уже почав перетворюватися на нове життя. Саме тому гливи часто можна знайти у листяних лісах, рідше у змішаних, а також у парках, садах і навіть на узбіччях, якщо поруч є стара деревина.

Найпоширеніший вид – глива звичайна, або Pleurotus ostreatus. Вона любить бук, дуб, березу, тополю та інші листяні породи. У теплу пору року гливи можуть з'являтися після дощів, але в багатьох регіонах їхній сезон триває з осені до перших морозів, а інколи й узимку, якщо погода м'яка. 

У природі вони ростуть групами, часто ярусами, наче кам'яні хвилі, що застигли на дереві. Їх часто можна побачити гронами, немов хтось приклеїв до кори цілі каскади віялоподібних капелюшків.

Популярність гливи тримається на поєднанні кількох факторів. Вони доступні, швидко готуються, мають виразний смак і не потребують складних кулінарних маневрів. Гливи є одними з найзручніших грибів для домашньої кухні ще й тому, що їх складно зіпсувати.

Ось який вигляд мають гливи у лісі: дивіться відео svitkarpatofficial

Як розрізнити гливи й небезпечні двійники?

Головне правило тихого полювання на гливи просте – не брати гриб лише тому, що він схожий на гливу. Саме тут починається найважливіше – треба розрізняти ці гриби від схожих, але небезпечних видів. У природі є гриби, які копіюють форму гливи майже з театральною старанністю – і якщо подивитися лише здалеку, помилка може виявитися дорогою.

Один із найнебезпечніших моментів – схожість із деякими отруйними або неїстівними грибами, що теж ростуть на дереві. Наприклад, омфалот оливковий може нагадувати гливу кольором і формою, але він яскравіше забарвлений, має помаранчево-рудий відтінок і росте густими пучками на деревині. Цей гриб отруйний, та, на щастя, в Україні майже не росте.

Інший гриб, з якими недосвідчені збирачі можуть сплутати гливу – це панелюс терпкий (Panellus stipticus). Він також росте на пнях і мертвій деревині, утворюючи щільні групи, проте його плодові тіла значно дрібніші, капелюшки жовтувато-бурі, а м'якота дуже жорстка й має різко гіркий, терпкий смак. Цей гриб вважають просто неїстівним, тому збирати його не варто.

Справжня глива зазвичай має капелюшок у формі мушлі або віяла, а її ніжка коротка, бічна або майже непомітна. Колір буває світло-сірим, попелястим, сіро-коричневим, бурим і кремовим, інколи з легким блакитним відтінком. Пластинки під капелюшком щільні та спускаються на ніжку. М'якота у молодих грибів щільна, у старших жорсткіша, але пружна та без виразного різкого запаху. У зрілих грибів капелюшок стає більш плоским і може втрачати ніжну округлість, але форма росту – скупченням на деревині – зберігається.

Цікаві факти про гливи і якими вони бувають: дивіться відео biologos6932

Як уникнути пасток із гливами, які насправді не гливи?

Гливи – популярний і смачний гриб, але саме популярні речі найчастіше стають об’єктом небезпечної самовпевненості. У грибному світі обережність завжди мудріша за азарт. Отже, щоб не помилитися з гливами, дивитися треба на три речі: де росте гриб, як розташовані пластинки та чи має він типовий боковий ріст на деревині. 

Якщо гриб росте не на дереві, має центральну ніжку, надто яскравий колір або викликає найменший сумнів – краще залишити його в лісі. Так само якщо гриб росте на дереві, але має різкий запах, слизьку поверхню чи дивно забарвлені пластинки, це вже не привід для кошика, а причина пройти повз.

Ще одна пастка – старі або перезрілі гливи. Вони можуть втрачати щільність чи ставати водянистими, темніти на краях і вже не годитися до споживання. Але навіть у доброму стані гливи слід збирати лише тоді, коли ви впевнені в їхній ідентифікації на всі 100%. Гриби не пробачають легковажності.